Арсеній Тарасов ЛИСТИ НА ПІВНІЧ

Північними стежками йде самотній мандрівник — читач, що його веде Слово. Ці стежки, порослі мохом, дихають і говорять, показують і мовчать. Ці стежки — спосіб зібрати себе, розкиданого частинками мозаїки, які блищать на поверхні білосніжного покриву. Ступати ними — пригадувати і віднаходити. І хоч ми ніби йдемо вперед стежками півночі, насправді ми повертаємося все глибше до самих себе.

Читання листів нині стало чимось незвичним і давньозабутим. Арсеній Тарасов повертає нас до цього втраченого досвіду, важливого і цінного, як розповідь. Листи — це завжди діалог з вічністю, це форма, в якій відбувається народження Істини.

Поезія Арсенія — це бажання зазирнути за горизонт, побачити і почути невловимі нотки, загублені у тиші. Таке можливо лише у місці зосередженості, спокою і самозанурення, місці, де повітря щемке і холодне. Врешті-решт, якщо не зможете знайти таке місце — пишіть листи.