Якби свята тривали Весь рік, вони б нудніші праці стали, Забави милі нам, коли нечасті.

Тільки нічого не бери до серця. Бо візьмеш - і вхопишся, захочеш утримати. А втримати не можна нічого.

Забуття - це секрет вічної молодості. Старіють, бо багато чого пам'ятають.

Буває, що самі для себе долю Ми творимо. Тут не в планетах річ, А в нас самих, у наших звичках рабських.

... не треба себе дурити: в що сам не провалюєшся - набезбач, з головою, - ніколи твоїм не стане.

Коли вибухає війна, люди звичайно кажуть: "Ну, це не може тривати довго, таке безглуздя". І справді, війна - це таки безглуздя, що, до речі, не заважає їй тривати довго. Взагалі дурість - річ дуже стійка, це неважко помітити, якщо не думати весь час тільки про себе.

По телефону легко казати не те, що думаєш; телефон перекручує значення слів. Нажити ворога по телефону дуже легко. Ще, звісно, телефон – така зручна річ; просто він завжди поруч і вимагає, щоб ви зателефонували тому, хто не хоче, щоб йому надокучали.

Людину ніколи по-справжньому не втішає щось значне, а завжди лише дрібні, буденні речі.

Чорт, у мене не було вільного часу. Як не телефон, то телевізор, як не радіо, то фонограф. Як не телевізор, фонограф чи радіо, то фільми з кінотеатру за рогом...

Поети в молодості часто говорять речі, яких значення й вагу вони самі можуть оцінити (якщо вспіють!) лише значно пізніше.